З 07 грудня 2019 року в Україні відзначають день української хустки.
Нехай українська хустка займе достойне місце в гардеробі кожної дівчини, завжди підкреслює неповторний шарм, витонченість та належність до чудової держави - Україна!
Пік популярності хусток з тканини «Терно», або «тернових» хусток, припав на другу половину XIX століття, тоді їх виробляли на багатьох мануфактурах Західної України, а також завозили з Чехії, Угорщини та Франції.
Вовняні хустки мануфактурного виробництва
на Західні Україні називали «тернова», «шалянова», «салісуха», «бродська», на Лемківщині – «хустя», «хуша», «шмата», на Гуцульщині – «фустка», «фустина», на Покутті – «багрова хустка», у північно-західних районах Східної Галичини – «мацьок», у деяких місцевостях Поділля – «турпан», на Чернігівщині – «прохорівські бордусові», «карасирові» хустки.
У назвах фабричних хусток часто відображалось місце («брідські», «почаївські», «данилівські») та спосіб виготовлення («мальованка» ).
Як елемент народного вбрання хустка використовувалася замість намітки в якості обов'язкового головного убору заміжньої жінки. Вбиралися у неї також незаміжні дівчата взимку, під палючим сонцем та у деяких регіонах пов'язували її як начільну пов'язку.
Хустку носили по всій території України. Влітку - полотняну або куповану ситцеву (вибійчану, мережану, вишиту), взимку - домоткану або фабричну вовняну.
Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, вдови - чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язували хустки вінкоподібно.
Comments